Культура буття: як Citronelle та Saint Bar будують власний всесвіт
Заснування ресторану Citronelle та бару Saint Bar свого часу стало сміливим викликом для київського гастрономічного та культурного ландшафту. У грудні…

Заснування ресторану Citronelle та бару Saint Bar свого часу стало сміливим викликом для київського гастрономічного та культурного ландшафту. У грудні та листопаді ці заклади святкують ювілейні дати — 15 та 5 років відповідно. Як їм вдалося стати справжніми культуроутворювальними платформами, нам розповіли рестораторка Марія Дідковська та її бізнес-партнерка Марʼяна Павлович-Томовскі.

Марія Дідковська і Марʼяна Павлович-Томовскі
Як все починалося
Марія Дідковська: “Коли ми починали Citronelle 15 років тому, ресторанна культура тільки зароджувалася. Були першопрохідці, які давали людям змогу спробувати щось нове, але загалом ринок працював за законами чистого бізнесу. Ми ж прагнули більшого — не просто відкрити заклад, а створити культуроутворювальну платформу, яка виходитиме за межі стін і працюватиме на покоління вперед. Наш проєкт — це як альбом надрукованих фотографій, що зберігає пам’ять про найважливіші моменти та об’єднує навколо себе людей. Гастрономія, коктейльна культура, музика чи просвітництво — усе, що ми робимо, тримається на прагненні до нових знань та любові до культури у всіх її проявах.

Марія Дідковська
Створюючи ресторан, я хотіла показати красу процесу приготування їжі й стати амбасадоркою французьких традицій, до того ж не тільки кулінарних, а й побутових. Мені до душі французький спосіб життя загалом. Французи шанують себе, власний вибір і свій час, за що їх часто називають снобами. Однак в основі цього снобізму лежить гарний смак і любов до життя. Поки ми всі невпинно кудись біжимо, не дозволяючи собі перепочити, вони знають, коли потрібно зупинитися і сказати: “Вибачте, у мене обід”. І річ не в тому, щоб дві години розкошувати за столом. Суть у якості часу, який вони присвячують собі, насолоді, оточенню”.
Боротьба зі стереотипами
Марія Дідковська: “Наш перший інтер’єр у нордичному стилі виявився концептуально таким, що випереджав час. Ми прагнули абсолютного мінімалізму, де головним фокусом є страви та спілкування. Проте тодішній гість очікував від підкреслено складної гастрономії такого самого складного інтер’єру. Попри тиск ринку, я категорично відмовлялася йти на компроміси щодо меню і додавати суші чи піцу поряд із французькою класикою. Ми вистояли, і з часом заклад “дорослішав” разом із нами. Для мене ресторан, як і мистецтво на його стінах, має говорити з гостем. Ми наситили простір цінностями, які близькі нам самим, і це допомогло згуртувати навколо закладу аудиторію, яка поділяє наш світогляд”.
Марʼяна Павлович-Томовскі: “Ми залишилися вірними своїй ідеї, і з часом цей проєкт набрав потрібної ваги. Приблизно 2018 року ми подорослішали й оновили інтер’єр, надавши йому образу затишної паризької квартири. А далі кожна нова ініціатива — чи то власне шампанське, чи то лінійка порцеляни, чи то культурні й благодійні проєкти — ставала природним продовженням нашого ДНК. Це спосіб показати, що таке справжня культура буття і яким глибоким може бути похід до ресторану”.
Мистецькій слід
Марія Дідковська: “У мене є два чіткі правила щодо мистецтва. Перше: якщо ти можеш збирати колекцію — підтримуй своїх. Це одночасно і культурний внесок, і розумна інвестиція. Друге: якщо ти маєш мистецтво, дай йому простір говорити, не ховай його. В обох наших закладах висять лише оригінали, і вони справді ведуть діалог із відвідувачами. Багато з цих художників — наші близькі друзі та частина спільноти. Для мене це не другорядна функція бізнесу, адже доторк до високого дарує відчуття “домашньої густоти” й затишку, коли простір навколо наповнений глибоким змістом. Саме так ми формуємо спільноту гостей, які відчувають ці цінності й повертаються до нас знову і знову”.

Показати, дати, прийняти
Марʼяна Павлович-Томовскі: “Я ніколи раніше про це так не замислювалася, але під час нашої розмови мені спала на думку одна цілісна картина еволюції проєкту. Усю історію Citronelle та Saint Bar можна умовно поділити на три важливі етапи. Перший період — від відкриття й до першого оновлення інтер’єру — я б назвала “Показати”. Його головною метою було продемонструвати киянам: висока культура буття та гастрономія існують, і вони можуть бути саме такими. Другий етап, який розпочався приблизно через вісім років, — це період “Дати”. Заклад дорослішав разом із нами та нашими гостями. Тобі вже хотілося дарувати людям зовсім інші відчуття: момент затишку, огорнутості, особливого тепла. Завдяки мистецтву, вишуканому інтер’єру та навіть посуду простір наповнився новими глибокими сенсами. Третій етап — “Прийняти” — збігся із заснуванням Saint Bar та остаточним формуванням нашої спільноти. Заклади переросли формат звичайних ресторанів чи барів: вони перетворилися на осередки культури буття з кулінарними гастролями, унікальними проєктами й особливим філософським наповненням”.
Один за всіх і всі за одного
Марія Дідковська: “Формування комʼюніті для нас — це не тільки робота з гостями, а й з нашою командою та партнерами. Так, у 2018-му ми запустили дуже довгоочікуваний проєкт, робота над яким тривала кілька років — створення власного шампанського разом із шампанським Домом Pierre Morlet. Він потребував чимало зусиль, емоцій і переконливості, оскільки французи, особливо з регіонів Бургундії та Шампані, будують свій бізнес лише на особистих зв’язках і довірі. Історично так склалося, що з ними вкрай складно домовитися й налагодити довірливі відносини без особистого контакту й рекомендацій. Саме тому я вважаю нашу співпрацю перемогою, яка після початку повномасштабного вторгнення переросла в іншу важливу ініціативу — лімітоване шампанське Victoire de la Dignité, або “Перемога Гідності”.

Це колекція окремих арт-об’єктів: на етикетках зображено шість різних картин сучасних українських художників, що символізують Перемогу української нації. Лімітований випуск становить 2388 колекційних пляшок, створених виключно для України. Проєкт “Перемога гідності” виявився потужним дипломатичним інструментом. Він вивірений до найдрібніших деталей: ми друкували етикетки у старовинній друкарні в Шампані, і наші макети увійшли до їхнього архіву найзнаковіших робіт — до їхньої “Червоної книги”. Це привід для справжньої гордості. Так само і проєкт “Відкрита музика міста” — це про культурну місію бізнесу. Наша мета — робити так, щоб Київ упевнено й фундаментально звучав на весь світ, задаючи високу планку для інших міст. Ми планували перетворити цей проєкт на великий щорічний фестиваль класичної музики, який став би новою культовою емблемою столиці. Повномасштабна війна змінила плани, але не зупинила нашу місію: показати, що навіть невелика команда людей без корпоративних бюджетів здатна творити проєкти масштабного міського та національного рівня”.
Реклама.
Вхід у світ
Марʼяна Павлович-Томовскі: “П’ять років тому, маючи за плечима десятирічний досвід роботи Citronelle, навколо якого сформувалася особлива спільнота, ми мали чітке розуміння того, як змінюються культура відпочинку та запити соціуму в місті. Тому відкриття Saint Bar стало не зміною концепції, а органічним продовженням розвитку, природним осередком тяжіння для частини суспільства та новим простором для світського й культурного життя.

Вірю, що нам вдалося створити не просто місце з витонченою атмосферою та естетикою повсякденності, з найкращими авторськими коктейлями й цікавими форматами спілкування, які можуть змінюватися протягом дня, а й сформувати простір для нової культури проведення часу. Попри всі обставини (відкриття бару відбулося лише за три місяці до початку повномасштабної війни), Saint Bar відповідає різним настроям і запитам: денна бізнес-зустріч, камерний вечір під звуки рояля, зустріч друзів біля барної стійки, інтелектуальні розмови нашого Saint Talks, прослуховування колекційних платівок у Vinyl Salon, обговорення в межах Post Screening, концерти найкращих джазових виконавців… У цей складний час наш бар став тим місцем, куди приходять не лише по враження, а й по відчуття заземлення та тепла.
Моя окрема любов — це наш дискусійний клуб Saint Talks. Це закриті зустрічі в колі друзів та постійних гостей закладу, які відбуваються раз на місяць. Ми обговорюємо глибокі, іноді незручні або філософські теми (соціальна зрілість, поведінкова економіка, ідентичність, критичне мислення) в атмосфері затишку та довіри”.
Конструювати майбутнє
Марія Дідковська: “Ми постійно чуємо навколо: “Як можна щось планувати, коли не знаєш, що буде через дві години?” Але для того, щоб ці дві години були цікавими та ефективними, ми однозначно конструюємо своє майбутнє та будуємо власну модель розвитку. Наше бажання відкривати для людей високу коктейльну культуру не обмежене стінами закладу. Вона може оточувати тебе де завгодно. Це не просто про послуги чи продукти — це про створення особливого простору поруч із тобою, хай де б ти перебував. Навіть наші цукерки “Зорі Києва” з’явилися для того, щоб людина могла взяти із собою або подарувати іншим частинку приємних спогадів.
Ми плануємо розширювати свою присутність у коктейльній культурі через вихід за межі стін, несучи цю культуру у ваш простір, там, де ви перебуваєте зараз. У Citronelle ми й надалі привозитимемо найцікавіших світових шефів, які ділитимуться своїм досвідом. За останні роки публіка дуже змінилася, і для нас це можливість наново розповісти новим гостям, хто ми такі та чому ми тут. Попри те, що багатьом довелося виїхати, близько 65% нашої аудиторії залишаються з нами. А ті, хто тимчасово за кордоном, надсилають фотографії наших костерів із барів Нью-Йорка чи Лондона зі словами: “Там круто, але все одно не так, як у вас”. Вони передають бронь своїм дітям чи друзям, аби тільки їхнє улюблене місце не зайняв хтось інший. Попереду — та сама краса важкої роботи поза лаштунками, аби для гостя все було бездоганно й залишалося справжнім осередком сили та затишку”.