18 Листопада, 2026

Чутливий контент: проєкт української художниці Софії Булгакової в Музеї нових медіа в Амстердамі

0

Музей NXT (абревіатура від Next) розташований у модному джентрифікованому районі на п…

15c6569ba8b9fea23bac493cf25d2aeb649bfe1c995e1be5c38e60221a1e6ac3

Музей NXT (абревіатура від Next) розташований у модному джентрифікованому районі на півночі Амстердама. Він присвячений мистецтву нових медіа: відео, звуку та технологій. На початку листопада в межах міської програми Дня музеїв директорка NXT Мерел ван Хелсдінген разом із креативним директором Рубеном Баартом проводять мені тур простором колишньої телестудії. У лабіринті з десятка знімальних залів (“Тут можна проводити рейви”, – захопленно каже Мерел) демонструють історичні роботи піонерів голландського відео- та саундарту та проєкти сучасних митців: наприклад, гіпнотичну інсталяцію-тунель дуету Children of the Light, яка досліджує феномен чорних дір, та епічну світлозвукову інсталяцію Durée художника Боріса Акета про субʼєктивність часу.

Частина інсталяції Sensitive Guidelines Софії Булгакової в музеї NXT, Асмтердам

Реклама.

Зараз у NXT представляють роботу української художниці, артнауковиці та активістки Софії Булгакової. Вона народилась в Одесі, навчалась у Лондоні й Гаазі і тепер живе та працює між Києвом та Амстердамом. Софія займається дослідженнями на перетині технологій, культурних традицій та соціальної проблематики. Цьогоріч у межах спеціальної програми Венеційського кінофестивалю вона показала імерсивну роботу “Спомини”, в якій використала аудіозаписи свідчень про перші дні повномасштабного вторгнення.

Назва нової інсталяції Sensitive Guidelines (“Чутливі настанови”) відсилає до практики регулювання та цензурування контенту, який може публікуватися та розповсюджуватися онлайн. Мисткиня розробила її за запрошенням NXT і вперше представила на музичному фестивалі в будівлі міської ради Амстердама минулої осені. Її зацікавило, як приховування та викривлення інформації, а також використання сумнівних джерел для навчання алгоритмів стає інструментом маніпулювання, а згодом – формування реальності. За словами Баарта, робота Булгакової, представлена в публічному просторі міської ради, стала влучним коментарем про нормалізацію війни. Тепер в оновленій версії художниця показує її в стінах музею.

Софія Булгакова та Імер Марінос

За кілька годин до офіційного відкриття Булгакова уважно оглядає інсталяцію. Перед нами масштабне диджитальне панно з різновеликих вживаних LED-екранів; воно нагадує мені церковний вівтар. За задумом художниці панелі організовані у три секції; кожна транслює окремий потік контенту. Центральний монітор навмисно деформований – мозаїка складових деталей наче розсипалась від вибухової хвилі. Так художниця відтворює архитектуру LED-екранів зовнішньої реклами, які постраждали під час ракетного обстрілу Києва наприкінці грудня 2024 року. Булгакова натрапила на світлини, зроблені в центрі столиці, у телеграмі: “В основі лежить образ великого екрана, який розпадається і розсіює інформацію разом із собою”.

Контент для інсталяції Софія так само збирала в інтернеті – тренувала для цього агента штучного інтелекту. Його розробив друг і постійний колаборатор художниці Імер Марінос. Генеративний ШІ використовує підтверджену інформацію про повномасштабне вторгнення та його наслідки з українських новинних ресурсів та соціальних медіа, створюючи нові комбінації та послідовності.

Я повертався до цієї роботи кілька разів. На відміну від традиційних інсталяцій, де відео зазвичай закільцьоване і відтворюється на повторі, натренований ШІ генерує потік зображення та звуку: на екранах одночасно спалахують та зникають приватні записи свідчень про російські атаки, знайдені в українських пабліках, майже абстрактні заграви вибухів та пожеж, цифрові глітчі та уривки виступів пропагандистів на російському центральному телебаченні.

Формально проєкт Булгакової нагадує какофонію багатоканального ТБ, масштабованого під розміри галерейного простору (вона наголошує, що інсталяція може існувати в різних ітераціях та в кількох місцях одночасно). За змістом він є коментарем художниці щодо мінливості та крихкості кордонів між реальністю, вигадкою та фальсифікацією. “Робота Софії розповідає про те, як медіа пронизують та заповнюють життя і конструюють нашу реальність, – каже Рубен Баарт. – Вона ставить під питання те, що ми бачимо, чому віримо – і що залишається прихованим від нас”.

Текст: Веня Брикалін
Фото: LNDWstudio

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *